1.12

Я стомилася мовчати
Зі сльозами на очах
Я стою на збитих в кров колінах
І тихо промовляю твоє ім'я
Як молтву
Як єдину надію
Як повітря ...

Навік твоя

Так кажуть, очі дзеркало душі
А я впиваюсь в твою душу поцілунком
І вже немає спокою мені
Я вже навік твоя...
Я вбила все своє в собі,
Щоб все заповнити тобою...

00:00

Коли іду  по нічному місту
Я бачу тисячі думок
Я чую тихий голосок
Я відчуваю шепіт ночі
Коли давно усі посплять.
Все оживає.....

23:33

Як би ти знав як я стомилась,
Як те вино яке чекає тисячу віків.
Щоб ти віддчув мій тепркий смак,
Який так б'є у голову
І  тії нотки які належать лиш мені.

Я так жадаю рук твої коханих.
Вони для мене, тихі промінці,
Що тихо ляжуть на мої на мої шовкові плечі,
І заспокоять, і зігріють їх

А моє серце в ці моменти по справжньому пташине,
Здається ось-ось грудну клітку розірве,
І полетить на небо,
Саме там йому знайдеться місце
Серед тисячі нерозділених сердець